Більше двох тисяч років тому, на світанку цивілізацій, древні греки  стверджували,що світ прогнив, молодь перестала слухати старших і зневажає давні традиції. Але якимсь дивом людство вижило і, стягнувши докупи струхлявілі уламки життя, чимчикує собі у майбутнє всупереч зловіщим пророкуванням древніх. Питання молоді, натомість, залишається одним із найболючіших і найсуперечливіших і до сьогодні.

Молодість — пора великих сподівань і не менших можливостей, предмет постійних заздрощів і зазіхань, «золоті літа» безтурботності й ідеалізму, генерування нових ідей. Та чи такою безтурботною є юність, як видається на позір? Молода людина в умовах сучасного світу повинна розвиватись і рости надзвичайно швидко, вбираючи в себе все те, на що таке багате теперішнє життя. То ж які чинники сьогодення найсильніше впливають на сучасну молодь? Спробуймо це з’ясувати.

Нині всі ми живемо в неймовірному світі, де найбільше цінуються розумові здібності та інформація. Це світ, в якому щодня з’являється десять тисяч статей тільки в точних науках. В якому за рік виходить понад вісімсот тисяч книжок різних найменувань. Якщо б ми читали одну книжку за день, це б зайняло дві тисячі років! Світ став велетенським інформаційним обмінним пунктом, і кількість інформації в ньому стрімко продовжує зростати. Епоха швидкісної комунікації, нова інформаційна ера, передбачена й очікувана ще на початку минулого століття, постала перед нами у всій красі, зі своїми хибами й перевагами. І очевидно, що першими, кого ці зміни зачепили, стала молодь. Вона із захопленням перейняла все, що принесла епоха. По-перше, необмежений доступ до інформації, тісно пов’язаний із розвитком комп’ютерних технологій. Характерною рисою революції в засобах комунікації є щораз більша кількість персональних комп’ютерів, а також мережа, що з’єднує їх — Інтернет. Канадський дослідник Дон Тапскотт стверджує: «Нині ми стоїмо на порозі Доби Інтернету, ери, яка започаткує нову політику, економіку, а отже, нове суспільство». Сьогодні ми практично необмежені в доступі до неймовірної кількості даних, віддалених від нас лише клацанням мишки. Інтернет сполучає все суспільство, і теза про «глобальне село», в яке перетвориться всенький світ, висунута з десяток років тому, поступово стає реальністю.

Молодь активно користується цими всіма досягненнями, беручи від них найкорисніше: доступ до будь-якої інформації, швидкісний зв’язок зі світом та необмежену можливість самостійно навчатися. Згадані вище неймовірні обсяги даних, що з’являються у світі, звичайно ж, не можуть бути вивчені та відібрані науковцем чи викладачем повністю — молоді люди самі намагаються орієнтуватися в цьому просторі й відбирати найнеобхідніше. За даними різних соціологічних опитувань, Інтернет виключно для навчання використовує від 40 до 45% молодих людей, близько 30% користується ним як оглядачем новин, для спілкування та розваги, решта — з різних причин.

Отже, молодь стала володіти інформацією, та чи володіє вона світом? Саме зараз час згадати про недоліки перетворення світу у велику інформаційну губку. З одного боку, необмежений доступ до інформації є безсумнівною перевагою сучасних технологій. З іншого — це суттєвий недолік. Матеріали, що знаходяться в загальному інформаційному просторі, «підвішені» на електронних сторінках, в повному обсязі ніхто не сортує і не перевіряє. Тут постають дві проблеми. Перша — орієнтації в тому просторі, пошук саме тих відомостей, що потрібно. Іноді доводиться провести перед екраном дуже багато часу, перш ніж знайти щось справді варте уваги. Друга проблема — прихована загроза, недостовірність, а то й відверта маніпулятивність доступної інформації, яку опубліковано через необережність чи зі злим умислом. Юнацький вік має єдиний недолік — відсутність досвіду, який би міг захистити від хоча б очевидної небезпеки.

Ще однією хибою комп’ютеризації суспільства є поступова технологізація стосунків, заміна справжнього життя віртуальним базіканням чи фліртом, часто — залежність від нього. Так само, як і від комп’ютерних ігор, які, без сумніву, теж є чудовими розвагами і можливістю непогано провести час. Проте, надмірне захоплення віртуальним світом веде до втрати відчуття реальності та навиків справжнього спілкування.

Люди ж старшого покоління, які часто з недовірою, а то й острахом ставляться до нововведень, комп’ютерні технології використовують рідше. І як результат, ще й вичитують молодих людей за надмірне захоплення новинками. Як тут не згадати давніх греків! Таким чином молодь опиняється між двох вогнів: з одного боку її манить до себе неймовірне розмаїття світу, поклик якого вона ще невиразно відчуває у своїх душах; з іншого — пригнічує невідповідність вимогам інших.

Наступним значним за впливом чинником сучасного суспільства є навчання і система освіти. Процес навчання займає більшість часу теперішньої молоді. В умовах інформаційного розвою це заняття видається цікавим і захоплюючим. Якби не було шкіл. На жаль, стверджують фахівці в галузі шкільництва, чи не єдиною з тих інституцій, де все відбувається, як і п’ятдесят років тому, надалі зостається школа — як середня, так і вища. Попри глибину й ґрунтовність засвоєних «за старою системою» знань, створюється враження, що школа, яка існує на сьогодні, не просто ігнорує навколишній світ, а здебільшого перешкоджає реалістичному осягненню учнями завдань. Сучасна освіта зовсім не є сучасною: вона не дає досвіду і навичок орієнтування в дорослому житті й суспільстві, не використовує ефективніші методи навчання та нехтує новітніми науковими досягненнями. Звичайно, ця критика не стосується окремих шкіл, які активно впроваджують в себе нові технології. Але вона актуальна для більшості наших державних шкіл. Процес навчання, заснований на униканні помилок, що використовується й дотепер в цілому світі, — зубний біль всіх прогресивних фахівців. Якщо людина, що навчається, робить помилку, її карають відповідним чином (ставлять негативну оцінку), але ніколи цю помилку не використають як знаряддя навчання, стимул для вдосконалення. Наша освіта — освіта єдино правильних відповідей. Ми — покоління, що гордо несе ці зазубрені відповіді зі собою у світ і використовує аж… 2% з них. Решта благополучно вивітрюється з наших голів за рік-два і якщо ми й повертаємось до них, то хіба що як до меланхолійних спогадів. Де в сучасній школі з початкових класів навчають основ підприємництва? Чи є в програмі курс, який вчить навчатися? Використовувати можливості власного мозку? Творити стосунки? Який предмет з назвою «Комунікація» навчає реальної комунікації? Всі ці речі, яких потребує сьогодні людина, у школі не викладаються. Натомість, існуюча система відбиває в молоді охоту вчитися, формує в неї користувацьке й формальне ставлення до освіти.

Звідси — небажання ходити в школу, небажання навчатися. Звідси ж — безграмотність молоді, що часто є глибоко прихованою, підсвідомою причиною багатьох негативних явищ в суспільстві: насильницьких злочинів, наркотичної залежності, покинутих напризволяще дітей. Тільки освіта здатна створити альтернативу всім цим явищам.

Ще одним породженням доби є поки що маловідома в нас, а на Заході вже досить замусолена тема т. зв. Синдрому прискореного мислення (СПМ). Надмірний інформаційний потік й інтелектуальна праця створюють ефект, який по праву можна назвати хворобою інформаційної ери. Синдром викликаний тим, що перевантажений інформацією мозок молодої людини зовсім не відпочиває, і процес мислення триває безперервно, навіть уві сні. До всього, СПМ характеризується неспокійністю, незадоволеністю, відразою до рутинної роботи і забудькуватістю. Цей синдром проявляється в мільйонів людей різних професій по всьому світу. Єдине рішення — контроль за процесом мислення, емоціями, здоровий сон, обмежена робота за комп’ютером. Молодь знову опиняється між двох вогнів: використовувати всі можливі засоби для навчання й розваг чи дбати про своє здоров’я?

В таких умовах про легкість формування особистості говорити не доводиться. Спробуйте встигнути за хворобливо прискореною думкою часу! Проте, існує парадокс: молодим бути не легко, молодим бути класно. Класно, бо молодь своєю гіркою долею не дуже й переймається і на питання «Чи легко бути молодим?» відповідає з незмінним гумором: «А хіба в нас є вихід?» Молодим бути прекрасно, бо ми всі ці проблеми розуміємо і можемо змінити. Гряде нове покоління, здатне до неймовірного змінити світ. Може, це ми?

Галина Листвак