Соціальна реклама. Що воно таке? Чим вона відрізняється від звичайної реклами? Які її особливості?

Основна відмінність між комерційною (звичайною) і соціальною рекламою полягає у тому, що остання не спрямована на отримання прибутків від продажу певних речей чи послуг. Замовником соціальної реклами майже завжди виступає держава, за посередництва міністерств, різноманітних державних структур та організацій. Однією з найпоширеніших державних структур (окрім міністерств), що замовляє і оплачує соціальну рекламу є – Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Окрім нього існують ще багато осередків, центрів, об’єднань, що за державний кошт, шляхом інформування, протидіють різноманітним проблемам життя суспільства загалом і здоров’я та щастя кожного індивіда зокрема. Найпоширенішими темами, що висвітлює соціальна реклама є: насильство у сім’ї; сирітство; сексуальні домагання до дітей; безхатчинство; різноманітні захворювання, зокрема венеричні; наркоманія; алкоголізм; тютюнопаління.

Основне призначення соціальної реклами – інформування цільової аудиторії (тобто людей для яких вона створювалась) про певні проблеми та подання пропозицій щодо допомоги у їх вирішенні. У цій рекламі практично завжди подається адреса, куди можуть звернутися люди, що відчули на собі дію тої чи іншої проблеми і готові її позбутися.

Кожного року у світі витрачаються мільйони доларів на соціальну рекламу. Що ж спонукає держави витрачати на це кошти з власних бюджетів? Відповідь проста – бажання вплинути на розвиток власного суспільства, виховати у ньому соціально значущі риси характеру та світобачення.

Головна відмінність між соціальною і комерційною рекламою полягає в настроях, які вони мають викликати у людей. Творці комерційної реклами ставлять собі за мету викликати у споживачів почуття щастя, задоволення від володіння об’єктом рекламування. Тобто основний меседж – позитив. Соціальна реклама – намагається «налякати» цільову аудиторію. Як відомо, страх дуже сильний антропогенний чинник, а відповідно і мотиватор до дій. Цим і користуються творці соціальної реклами. Наприклад, у соціальній рекламі дуже яскраво та дещо гіперболізовано показано вплив на здоров’я людини алкоголю, тютюну, наркотиків, незахищеного сексу. Домінантним кольором у зображуваному виступає – чорний та градації темних кольорів. Однак у соціальній рекламі є й невеликий сегмент, що «грає» на позитивних емоціях: радість, спокій, благополуччя, впевненість у завтрашньому дні. Хоч ці емоції і поступаються страхові, однак теж дають свій результат. Прикладом цього можуть служити соціальні реклами, що закликають берегти сім’ю, дотримуватись взаємоповаги тощо.

Оскільки соціальна реклама часто викликає сильні емоціональні переживання, відповідно вона б мала надовго відкладатись у пам’яті цільової аудиторії. Щоб з’ясувати відповідь на це запитання я вирішив провести опитування громадської думки. За фокус-групу я обрав людей віком від 17 до 30 років (без виокремлення за ґендерною ознакою), оскільки саме на них найчастіше спрямована соціальна реклама. У своєму опитуванні я намагався з’ясувати чи пам’ятають респонденти якусь соціальну рекламу, якщо так, то яку саме. Мною було опитано близько двадцяти осіб. Практично всі опитані з впевненістю сказали, що бачили соціальну рекламу і навіть змогли її пригадати. Найчастіше респонденти як приклад соціальної реклами наводили рекламу презервативів («Презерватив – твоя гумова броня»). Це не дивно, оскільки ця реклама вже давно транслюється на телебаченні. Дещо менше опитаних назвали соціальну рекламу присвячену усиновленню дітей-сиріт («Сім’я – це для мене»). Сітілайти і білборди з цією соціальною рекламою недавно демонструвались мешканцям нашого міста. Дехто назвав також рекламу щодо допомоги дітям хворим на лейкемію та інші важко виліковні хвороби. Назвали також соціальну рекламу у транспорті, яка закликає поступатись місцем у транспорті літнім людям, вагітним жінкам, інвалідам тощо.

Загалом люди часто у своєму повсякденному житті стикаються з соціальною рекламою, і як свідчить опитування, навіть подекуди вона їм запам’ятовується, однак чи діє вона на них – це вже інше питання. Відповідь на яке кожен може знайти у собі.

 Руслан Водолазський